Матеріали на конкурс "Учитель року", Опис досвіду

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ РАХІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ     АДМІНІСТРАЦІЇ

РОСІШКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ

     РАХІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОПИС ДОСВІДУ

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ

АКТИВНОСТІ УЧНІВ

 У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХІМІЇ

Янюк Марії Прокопівни,

учителя хімії

2014

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………..……...….…3

І. Розвиток пізнавальної активності учнів як педагогічна проблема……….…  4

ІІ. Розвиток пізнавального інтересу  до природничих знань на уроках хімії……5

ІІІ. Опис технологій (методи, прийоми, шляхи реалізації проблеми).……….…6

IV. Висновки…………………………………………………………..……………12

V. Література………………………………………………………………………12

ВСТУП

«В кожній дитині живе талант, 

кожна дитина – особистість. 

Зумій це своєчасно побачити,

 зрозуміти та розвити.»       

Я.А.Коменський

В умовах докорінних економічних і соціальних перетворень сучасного суспільства відбувається перебудова і освітньої галузі. Великого значення в освіті ХХІ століття  набула проблема розвитку особистості учня, його індивідуальності, підвищення пізнавального, інтелектуального та творчого потенціалу. Згідно Концепції загальної середньої освіти  основним завданням загальноосвітньої школи є  формування ціннісних орієнтацій школяра, задоволення  його інтересів і потреб; формування  бажання і уміння вчитися, виховання потреби і здатності до навчання  упродовж усього життя.  Перед  учителем сучасної школи постало завдання розвитку в учнів стійкого інтересу до навчання, до знань, до цілеспрямованої та самостійної пізнавальної  активності.

Пізнавальна активність є однією з провідних форм діяльності дитини, яка стимулює навчальний,  творчий, самостійний розвиток на основі пізнавального інтересу. Тому розвиток пізнавальної активності учнів – складова частина вдосконалення методів навчання.

Аналіз поняття пізнавальної  активності школяра в процесі навчання передбачає вивчення таких психолого-педагогічних закономірностей, як формування потреби до вивчення, створення позитивної емоційної атмосфери навчання, що сприяє оптимальній напрузі розумових і фізичних сил.

Актуальність даної проблеми визначається змінами, що відбуваються в        умовах реформування середньої освіти, необхідністю спрямувати навчання на розвиток  пізнавальної активності учнів, що повинна стати рушійною силою розвитку інтелекту та важливим фактором формування особистості розвиненої, соціально інтегрованої, конкурентноспроможної у ринкових відносинах, здатної до власного вибору серед чисельних альтернатив, що пропонує сучасне життя.

Новизна - переосмислення змісту та розробка нових підходів до вивчення хімії  в умовах застосування активних методів навчання та самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Мета – розвиток пізнавальної активності учнів через активні методи навчання, керівництво  навчальними діями школярів та спонукання до активного творчого пошуку застосування знань на практиці та у повсякденному житті.

Завдання:розвиток пізнавальної активності, виховання самостійності.

І.  Розвиток пізнавальної активності учнів як педагогічна проблема.  

         Стрімкість нашого сьогоденного буття, зумовлена політичними,соціально-економічними та науково-технічними чинниками, ставить перед вітчизняною педагогікою нові завдання, пов’язані з розбудовою школи. З огляду на це особливого значення набувають питання гуманізації процесу навчання, звернення до особистості дитини, проблеми її становлення і зростання.

          Життя потребує кардинальної зміни педагогічної свідомості, інтенсивного пошуку ефективних засобів організації навчання і виховання дітей. Вирішення цих питань покладає велику відповідальність на сучасного вчителя, ставить серйозні вимоги до його педагогічної підготовки, володіння активними й інтерактивними методами навчання й виховання.

Проблема формування пізнавальної активності не нова. ЇЇ вивчали спеціалісти в галузі психології та педагогіки стосовно навчального процесу    (Л. П. Аристова, Ш. І. Ганелін, В. В. Давидов, М. І. Єникеєв, Л. В. Занков,       М. М. Левіна, І. Я. Лернер, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасистий, Р. Ігнатова М. М. Скаткін, Т. І. Шамова, Г. І Щукіна та ін.)

Пізнавальна активність розглядається як специфічна властивість особистості школяра, спрямована на активне набуття знань в інтересах суспільства  і є складною системною властивістю суб’єкта, яка інтегрує важливі якісні характеристики його пізнавальної діяльності: пізнавальну самостійність, ініціативність, а також повноту і мобільність його знань, умінь і навичок, що формуються у процесі навчання.

Виокремлюють такі важливі компоненти пізнавальної активності особистості, які визначають вищезазначені якісні ознаки його пізнавальної діяльності: мотиваційний (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки), операційний (репродуктивні, стандартизовані, пошукові, творчі дії) та інформаційний (сприйняття матеріалу, зв’язок відомого з невідомим, актуалізація матеріалу)

Складові ознаки пізнавальної активності особистості учня:

- пізнавальна  самостійність;

- пізнавальна ініціативність визначає її мотиваційні й емоційний аспекти;

- пізнавальний інтерес є основою активності,

Прояв пізнавальної ініціативності вбачаю у вираженому бажанні учня виконувати щораз нові й нові завдання без примусу з боку вчителя, у свідомому потягу особистості до самоосвіти.

Розвиток пізнавальної активності учнів є саме тим явищем, яке здатне активізувати навчально-виховний процес у школі.

ІІ. Розвиток пізнавального інтересу  до природничих знань  на уроках хімії

 Усі вищі духовні потреби людини – у пізнанні, самоствердженні, самовираженні. Це є прагненням до самовдосконалення, саморозвитку. Використати ці потреби для мотивації навчання – означає відкрити шлях до підвищення якості шкільної освіти.

Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття" (1993 р.). Закони України "Про освіту" (1991 р.), "Про загальну середню освіту" (1999 р.); "Концепція профільного навчання у старшій школі" (2003 р.), визначають теоретичні засади  для розвитку пізнавальної активності учня  через теорію пізнання, особистісно- діяльнісний та особистісно- розвивальний підходи  до розгляду процесу навчання учнів (О.І.Пометун, О.Г. Ярошенко, Паламарчук).

 Тому вчитель повинен  будувати навчальний процес таким чином, щоб учень отримував задоволення від процесу учіння. Формуванню стійкого інтересу до вивчення хімії, а отже, й формуванню  пізнавальної активності учнів  сприяє як зміст навчання, так і форми та методи організації навчання.

  Навчання мусить бути захоплюючим, швидким і наповненим. Реалізуючи програмовий матеріал, визначений Державним стандартом, не достатньо просто ознайомити учнів з основними термінами, поняттями і хімічними явищами.  Для цього в зміст уроку вводжу ужиткове значення хімічних знань. Такий підхід до організації навчального процесу доводить учням необхідність вивчати хімію, а значить активізує їхню пізнавальну діяльність.

З метою створення творчого мікросередовища, забезпечення розвитку особистості учня, підвищення рівня його навчально-творчої компетенції обираю методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють підвищенню пізнавальної діяльності і спонукають дітей до активного навчання.

Без збудження мислення не може бути розуміння, а отже і свідомого засвоєння знань.  А це можливе лише в разі застосування вчителем активних форм і методів організації пізнавальної діяльності учнів, бо саме вони сприяють інтелектуальному розвитку, критичності і гнучкості розуму, самостійності мислення.

Пізнавальна активність учнів підвищується, якщо вчителю вдається створити так звану проблемну ситуацію на початку вивчення нового матеріалу, тобто викликати в учнів запитання: чому відбувається таке явище? Як можна пояснити цей факт?  Проблемна ситуація є початковим моментом мислення учня.. Методичні прийоми створення проблемних ситуацій на  мотиваційно – організаційному етапі :  постановка проблемного питання, обговорення висловлювань, прийоми «здивуй», «зацікав» та інші.

ІІІ. Опис технологій ( методи, прийоми, шляхи реалізації проблеми)

Розвивати пізнавальну активність в учнів можна за умов добре продуманої й обґрунтованої системи навчання.  Але умовах, коли  обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають і частина інформації стає застарілою, зрозуміло, що опанування новими знаннями потребує втілення прогресивних методологій навчання.

Існує багато нових форм і методів навчання. На своїх уроках я намагаюся поєднати традиційні та інноваційні методи навчання. При цьому враховую основні дидактичні принципи Я.А.Коменського: науковість, цілісність, послідовність, наочність, особистісно-доступність, принцип  повноцінної освіти та основні ознаки особистісно-орієнтованого навчання, зокрема:              Зосередження уваги на потребах учня;

Співпраця, співтворчість між учнями та вчителем;

Турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;

Стимуляція розвитку і саморозвитку дитини.

 Без урахування цих ознак ефективність уроку хімії значно знижується. З метою підвищення ефективності навчання використовую технологію проектів, метод проблемного навчання, форми колективної, індивідуальної та самостійної роботи учнів, надаю перевагу розв'язуванню задач пошукового характеру. Всі знають найефективнішим навчання стане тоді, коли учень виявить максимальну активність, а учитель – активніше користуватиметься функцією консультанта та організатора навчального процесу.

Дослідження американських вчених (В.Льюїса та Ф.Тильдемана), показують, що  люди запам'ятовують близько 10% того, що вони чують,

30% того, що читають, 50% того, що бачать і 90% того, що роблять.

Як вчитель - практик я постійно досліджую, шукаю відповіді на питання:

 Яким має бути урок?

Як його провести, щоб отримати максимальну віддачу?

Як домогтись якісних знань та вмінь використовувати їх у повсякденному житті?

Використовуючи всі теоретичні надбання  по проблемам навчання учнів на уроках хімії,  в процесі своєї роботи дотримуюсь усіх ефективних методів і способів навчання , творчо підходжу до кожного уроку, враховуючи психолого- фізіологічні особливості і розумові здібності учнів. Розвиток пізнавальної  активності включає в себе різноманітні способи, методи навчання   які я використовую  в своїй роботі. Нові знання краще сприймаються тоді, коли перед учнем стоїть певна мета, задача, яку він добре розуміє і усвідомлює, лише тоді краще сприймається і аналізується вся інформація, що поступає до учня.

При вивченні хімії використовую міжпредметні зв’язки з іншими науками, зокрема біологією, математикою, фізикою, а особливо подобається учням  внесення на уроках хімії літературних віршів, творів, загадок, ребусів. Це надає уроку, особливу привабливість, і розвиває  пізнавальну зацікавленість, загадки розвивають логічне мислення. Так, наприклад,  на перших уроках хімії у 7 класі розпочинаю знайомство з предметом віршем:

 Цариця  хімія

Добрий день! Я-хімія!

Я наука не проста, і не всім під силу.

І не кожен синтезує ці хімічні дива.

Але зможе осягнути і мої закони,

Лише той, хто звик долати різні перепони.

З великим задоволенням учні сприймають і виконують завдання за принципом – сам знайди у творах поетів вірші, вислови на хімічну тематику.Майже з усіх тем неорганічної і органічної хімії є вірші, загадки.

Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває в якості однієї з основних задач, що стоять перед системою шкільної освіти, задачу формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Реалізація цієї задачі неможлива без включення інформаційного компонента в систему хімічної освіти. У сучасних умовах потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Кінцевим результатом впровадження інформаційних технологій у процесі навчання хімії, є оволодіння учнями комп'ютером як засіб пізнання процесів і явищ, що відбуваються в природі і застосовуються у практичній діяльності.

При навчанні хімії, найбільш природним є використання комп’ютера, виходячи з особливостей хімії як науки. Наприклад, для моделювання хімічних процесів і явищ, лабораторного використання комп'ютера, комп'ютерної підтримки процесу викладу навчального матеріалу і контролю його засвоєння. Моделювання хімічних явищ і процесів на комп'ютері – необхідно, насамперед, для вивчення явищ і експериментів, що практично неможливо показати в школі, але вони можуть бути показані за допомогою комп'ютера.

На своїх уроках також використовую комп’ютер. На допомозі є такі комп’ютерні посібники: готові диски CD – R “1С: Хімія. Базовий курс. 8 – 9 клас”. Та інші.  Цікаво представлені на дисках фізичні і хімічні явища, досліди, які за браком реактивів демонструю  на комп’ютері. Краще запам’ятовується матеріал після перегляду презентацій, які складають учні, або я сама  з різних  тем.  Це підвищує зацікавленість  у дітей, підвищується якість знань, сприяє розвитку пізнавальної активності. Можна з впевненістю сказати, що використання електронних засобів навчання стимулює, підвищує бажання учнів вивчати хімію. Так, наприклад, для накопичення матеріалу, а учням для кращого сприйняття матеріалу, і зацікавленості  пропоную в 11 класі по темі «Роль хімії в житті суспільства» ряд тем для створення презентацій:

-Значення хімії у створенні нових матеріалів;  Хімія у побуті, тощо.

Для допомоги  випускникам у підготовці до ЗНО пропоную проходження онлайн –тестування.

Хімія – складна, важка для сприйняття та запам’ятовування наука. Нажаль, не можу сказати,  що всі теми діти слухають уважно з інтересом. Під час вивчення, особливо теоретичного матеріалу, увага учнів розсіюється, діти починають відволікатися. Тут настає час активізувати увагу учнів: інтересним оповіданням, артистичним прийомом або просто грою.

Гра – як один із методів психологічної дії на дитину існує давно, але останнім часом стала рідше використовуватись. Чому? Адже дитинство та гра невід’ємні складові розвитку дитини. Дитина живе у грі, існує в ній, та одночасно пізнає світ. Під час гри розвиваються пізнання, кмітливість, винахідливість, ініціатива. У грі завжди закладено бажання бути переможцем, розвивається витримка та з’являється стимул до навчання, що особливо важливо на початку викладання курсу хімії. Тому нудні та нецікаві вправи я спробувала перетворити на ігрові моменти, які дуже легко можна використовувати на різних етапах уроку: актуалізації опорних знань, вивчення нового матеріалу, та його узагальнення. Формування вміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати.

Наведу приклади ігор-вправ, які використовуються мною на уроках у 7 класі під час вивчення теми: « Початкові хімічні поняття ».

1.     Гра «Підбери ключ»

 Учитель пропонує використовуючи слова «проста», «складна», «елементи» та числа 49, 98, 44, 2, 3, 18  довести до логічного завершення запропоновані твердження.

-Формула води H2O показує, що це _____ речовина, яка складається з ___  хімічних _______. Відносна молекулярна маса дорівнює _____ .

-Формула ортофосфатної кислоти H3PO4 показує, що це _______  речовина, яка складається з _________  хімічних _________ . Відносна молекулярна маса дорівнює _____ .

2.     Гра «Вибери партнера»

Учитель пропонує скласти пари таким чином, щоб між ними була встановлена відповідність.Між назвами та формулами простих речовин.

N₂                             водень;     Fe                                   азот

Cl₂                            залізо;      H₂                                   хлор

3.     Гра «Хто зайвий?» Учитель пропонує учням викреслити зайві поняття.

Лише назви чистих речовин: вода дистильована, вода мінеральна, Кисень, вуглекислий газ.

Дійсно, бажання грати, прагнення діяльності, що базується на уяві, властивій будь-якій  дитині, слід враховувати у процесі навчання хімії. В момент змагання виникає підвищена зацікавленість учнів до питань, що вивчаються.

     На уроках хімії я застосовую комплекс прийомів, методів та засобів, які допомагають підвищувати інтерес до предмета та пізнавальну активність учнів.  Традиційні форми та методи навчання дійсно продовжують існувати, але треба дивитися далі. Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання. Це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове.

         Готуючись до уроків, я завжди ретельно продумую кожний етап уроку, підбираю відповідний до теми матеріал, наочність, цікаві форми роботи. Для уроку вибираю такі інтерактивні вправи, які дали б учневі «ключ» до освоєння теми.

 «Незакінчене речення»

Під час вивчення глюкози учні закінчують речення:

1)    Глюкоза являє собою…

2)    Глюкоза поширюється в природі…

3)    Глюкоза має хімічні властивості характерні для…

«Мікрофон»

Вправа подібна до попередньої ,але проводиться з допомогою уявного мікрофона. Учні висловлюють свою думку,відповідають на запитання, тримаючи в руках мікрофон:

1)    Що таке валентність?

2)    Що таке атом?

3)    Що таке проста речовина?

«Ланцюжок»

Учні ланцюжком виходять до дошки, розв ̉язуючи різноманітні завдання. Наприклад, вивчаючи валентність, учні визначають валентність у сполуках, написаних на дошці :

      NH₃, Mg₃N₂, N₂O₅, PCI₅, P₂O₅, CaO, CO₂, SO₂, Na₂O, CrCI₃, ZnCI₂.

 «Хімічна естафета»

На дошці записують два ланцюги перетворень,учні об єднаються у дві команди,які змагаються між собою за звання найкращого. Їм необхідно здійснити перетворення, вказати умову перебігу процесів і назвати речовини:

1)    S—SО₂—SO₃—K₂SO₄—BaSO₄

2)    AI—AI₂O₃—AICI₃—AI(OH)₃—AI₂(SO₄)₃.

Крім того, великий інтерес на уроках викликають різноманітні конкурсні завдання: «Увага, конкурс кросвордистів»; Брейн-ринг; Турнір «Кращий хімік»;

            Вікторина «Хто більше?».

                  Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому зміни­лися. Саме тому усвідомлюю необхідність застосування під час викладан­ня хімії таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, розвивали пізнавальну активність, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залуча­ли позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу. По-перше, в процесі таких уроків з'явля­ються нові можливості спілкування за  типом «учитель — учень». По-дру­ге, нестандартні уроки, безумовно, сприяють розвитку пізнавальних про­цесів у школярів. Тому практикую проведення нестандартних уроків:

1.Уроки зі зміненим способом організації (лекції, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка,).

3.Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія,).

4.  Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5.  Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар,  урок-моделювання).

6. Уроки — аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

7.  Уроки — аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження). Так, наприклад, при вивченні класів неорганічних сполук провожу урок – подорож «Узагальнення знань з теми :Класи неорганічних сполук», у 10 класі: урок-суд на тему «Силікати»

Використання інтерактивних технологій не є самоціллю у моїй роботі. Не на всіх уроках я використовую такі форми діяльності. Для мене найголовніше, щоб за допомогою інтерактивного в поєднанні з традиційним навчанням була створена така атмосфера у класі, яка б сприяла співробітництву, розумінню і доброзичливості й підвищувала інтерес учнів до предмета, посилювала у них прагнення здобувати знання самостійно, використовуючи вчителя як консультанта і організатора всього процесу навчання.  

Не можна уявити розвиток пізнавальної активності учнів на уроках  хімії без дослідів. Це одна з найцікавіших для учнів сторін вивчення хімії. Краще сприймається матеріал, коли на уроці, щось творимо з хімічними речовинами, чи то зміна забарвлення, чи то вибухи, чи осади. У учнів розвивається ще більше бажання знати основи хімії. Тому для зацікавленості намагаюсь на уроках демонструвати щось цікаве. Це спонукає учнів із бажанням чекати  наступного уроку, а це і бажання зайвий раз глянути в підручник. На перших уроках хімії у 7 класі демонструю досліди зі зміною забарвлення індикаторів, утворення «молока» ( барій хлорид з сульфатами), утворення «сиру» (арґентум нітрат з хлоридами). Щоб розвивати бажання експериментувати, пропоную сама, а зараз є і в нових підручниках, завдання проведення дослідів в домашніх умовах. А саме – виготовлення « лимонаду»,  «хімчистка на дому»,                      « виготовлення індикаторів з рослин», зокрема червоної капусти. Така робота розвиває і активізує пізнавальну активність  діяльність при вивченні хімії.

Під час викладання хімії в старших класах, використовую лекційно – семінарську систему. До такого типу діяльності учнів треба підготувати, адже сприйняття і вміння вислуховувати і аналізувати одночасно  у учнів різне, а у деяких учнів  зовсім відсутнє. На початкових етапах проведення лекції навчаю їх вмінню слухати, сприймати інформацію, швидко її аналізувати, узагальнювати, виділяти найголовніше і вміти коротко і зрозуміло це записувати, тобто складати конспект з голосу, пояснюючи таку необхідність для підготовки до ВНЗ. 

Значну увагу приділяю  розв’язуванню задач на уроках, адже таким чином розвивається логічне мислення учнів. У шкільному курсі хімії розрахунковій задачі відведено досить важливе місце. При розв’язанні  задач забезпечується: єдність навчання, розвитку, виховання учнів; поєднання теорії з практикою.

Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до різних форм практичної діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і самовдосконалення. Це дає  можливість зацікавити учнів хімією, відкинути думку багатьох учнів, що хімія важкий і незрозумілий предмет.

  Як результат,  випускниця 2013 року навчається на хімічному факультеті (державне замовлення) Прикарпатського університету,  та кількість моїх вихованців навчаються на спеціальностях пов’язаних з хімією, зокрема,( 4 – у медичних ВНЗ; 1-біологічний факультет (державне замовлення) УжНУ

Висновок

Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм і методів навчання, упровадження яких сприяло б  розвитку пізнавальної активності, підвищувало ефективність одержання нових знань, розвивало б творчу активність, розумові здібності  всебічно розвиненої, конкурентноспроможної особистості учня.

Основними навчальними технологіями в освіті є: інформаційні, проблемні; розвивальні, індивідуалізовані, інтерактивні, модульні, ігрові, дистанційні, інтегровані.

Пізнавальна активність  учнів на уроці сприяє не тільки виробленню практичних умінь і навичок, а й сприяє розумовому вихованню, розвитку думки й мови. Школа повинна озброїти учнів різними навичками і вміннями, які потрібні кожній людині для орієнтування у житті, активної участі в продуктивній  праці та громадсько-політичній діяльності.

         Насправді прикладів, здатних активізувати пізнавальну діяльність учнів, можна навести ще дуже й дуже багато.  Підбиваючи підсумок вищесказаного, хочу насамперед відзначити, що не слід боятися й соромитися вчитися самим. Не слід боятися вчитися доброзичливості й відкритості: вони ще нікому не зашкодили. Всі ми були дітьми й, будемо чесні, на жаль, більшості з нас, і більшості нинішніх дітей, навчатися було нецікаво.

Але для того, щоб навчатися було цікаво, а, значить, розвивати пізнавальну активність, треба цікаво вчити.

Роботу можна узагальнити словами і порадами Конфуція.

ü Поєднувати нові  ідеї зі старими, перевіреними концепціями.

ü Вчитися тільки через діяльність.

ü Використовувати світ як клас для навчальних занять.

ü Навчитися того, як треба вчитися.

ü Формувати моральні цінності та ввічливість.

ü Бути людиною -  вчителем, вчителем – митцем, вчителем – дослідником, вчителем – творцем.

Література

1.      Ігнатова Романа, Розвиток пізнавальної активності учнів як педагогічна проблема, Вісник Львів, Cерія педагогічна. 2004. Вип.18. С. 73–80

2.      Андреєва В.М., Наволокова Н.П.     Практична педагогіка  для вчителя. – Х: Основа, 2008

3. Різні види нетрадиційних уроків. Дидактика. Навчальний посібник / І. В. Малафіїк –  К.: Кондор, 2009.–  406 c.
4. Фахові журнали - Хімія в школі, вид. Основа, Хімія і біологія в школі, вид. Шкільний світ.

5.      Величко Л.П. Б 91 Хімія, 10 кл.: Підручник для серед. загальноосвітніх шк. - Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2000. - 176 с.

6. Кириченко В.Г. Мотиваційна компетентність як фактор підвищення ефективності уроку.// Хімія. - 2006. - №21. - С.3-6

7.      Інтернен-видання